Позбавлення батьківських прав
Виключним заходом, який може бути застосований до батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки, це позбавлення батьківських прав стосовно дитини (дітей).
Згідно зі ст. 164 Сімейного кодексу України, підставами для позбавлення батьківських прав є зокрема випадки якщо мати, батько:
-
- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
- ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- жорстоко поводяться з дитиною;
- є хронічними алкоголіками або наркоманами;
- вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
- засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такий висновок зробив Верховний Суд в своїй Постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.
Відповідно до ч. 4, ч. 5, ч. 6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема, про позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Отже позбавлення батьківських прав це одна зі складних категорій справ, яка потребує ретельного вивчення ситуації, збору значної кількості документів зі сторони заявника, які стосуються як особи, яку мають намір позбавити батьківських прав так і особи, з якою залишаться діти, стосовно умов проживання дітей, доказів участі у вихованні та піклуванні про дітей, взаємовідносин з дітьми тощо.
Хто ж має право звертатись до суду з заявою про позбавлення батьківських прав?
Як передбачено ст. 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Чи враховується думка дитини у справах про позбавлення батьківських прав?
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не є вирішальною для суду, тобто суд не завжди прийме таке саме рішення як думка дитини, яка була висловлена під час судового розгляду. Якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини, суд постановить рішення з урахуванням якнайкращих інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Приписи Сімейного кодексу України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21).
Якщо у Вас залишились питання щодо підстав позбавлення батьківських прав та потребуєте консультації, тисніть «Надіслати запит» і ми зв’яжемося з Вами для узгодження зручного часу для консультації.