Заповіт та довічне утримання

Стаття 1233 Цивільного кодексу України передбачає, що заповіт є волевиявлення особи щодо розподілу її майна як власника на випадок смерті.

Які особливості складення заповіту передбачені законодавством?

Перш за все, текст заповіту має точно відтворювати волевиявлення заповідача: не допускаються неточні чи розпливчасті вирази, двозначності, підчистки у тексті тощо. У заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача. Заповіт обов’язково особисто підписує заповідач. Представництво при складанні та посвідченні заповіту не допускається. Текст заповіту може бути написаний заповідачем власноручно, виготовлений за допомогою технічних засобів (набраний на комп’ютері та роздрукований). При цьому, на момент складання заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається.

Форма та порядок посвідчення заповіту мають відповідати вимогам закону.

Ким посвідчується заповіт?

Згідно Закону, заповіт має бути посвідчений нотаріусом. Але чинним законодавством передбачено право на здійснення нотаріальних дій і інших посадових, службових осіб.

Так, зокрема, згідно зі статтею 1251 Цивільного кодексу України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт (окрім секретного) може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Також, у виняткових випадках заповіт може бути посвідчений іншими посадовими, службовими особами . Зокрема:

• • заповіт військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) військової частини або з’єднання, навчальної установи або закладу;
  • заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі або проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
  • заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;
  • заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;
  • заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань або слідчому ізоляторі може бути посвідчений начальником такої установи.

Якими правочинами може бути здійснене розпорядження власника майна на випадок смерті?

Спадковий договір

За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір може бути укладений з одного боку одним з подружжя, подружжям або іншою особою і набувачем (фізичною або юридичною особою) з іншого боку.

Форма спадкового договору: Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

Договір довічного утримання (догляд) – це правочин, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, на заміну чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Форма Договору довічного утримання (догляду). Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

При посвідченні Договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору. До смерті відчужувача набувач не має права продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Основною відмінністю Договору довічного утримання (догляду) та Спадкового договору є момент набуття права власності. Якщо за договором довічного утримання право власності у набувача виникає з моменту посвідчення договору (у випадках, встановлених законодавством – з моменту державної реєстрації договору), то право власності за спадковим договором переходить до набувача тільки після смерті відчужувача. Набувач за цим договором, за життя відчужувача, має лише можливість придбання права на майно в майбутньому за умови виконання вимог, зазначених у договорі.

Складання тексту заповіту, Договору довічного утримання, Спадкового договору є важливим для власника оскільки стосується питань розпорядження належним йому майном та забезпечення відчужувача необхідним, створення належних умов для догляду, грошового чи іншого забезпечення відчужувача відповідно до умов укладеного договору.

За потреби консультації з питань спадкування, допомоги в складанні описаних вище договорів, тисніть «Надіслати запит» та ми зв’яжемось з Вами для уточнення Вашого запитання та узгодження зручного часу для консультації.