Захист права власності

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Право власності являє собою право людини самостійно вчиняти будь-які дії, які не заборонені законом, стосовно належного йому майна. Зокрема, право власності передбачає такі три складові:

1.  право володіння майном, тобто можливість особи фактично, фізично мати його у себе;
2.  право користування майном, тобто можливість скористатись всіма корисними властивостями майна, на власний розсуд використовувати майно;
3.  право розпорядження майном, тобто можливість відчужити майно у будь-який спосіб (продати, подарувати, внести до статутного капіталу юридичної особи, заповідати у спадок, знищити).

Суть захисту права власності полягає у запобіганні посягання третіх осіб на майно, усунення перешкод в користуванні майном, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Основними способами захисту права власності, передбаченими Цивільним кодексом України (надалі – ЦК України) є:

• • визнання права власності (стаття 392 ЦК України);
  • витребування майна із чужого незаконного володіння, у тому числі від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України);
  • усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України);
  • заборона вчинення дій, які порушують право власності, або вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (стаття 386 ЦК України);
  • визнання незаконним правового акта, що порушує права власника (стаття 393 ЦК України);
  • зобов’язання повернути потерпілому безпідставно набуте майно (статті 1212, 1213 ЦК України) та інші.

Найбільш поширеними справами, пов’язаними з захистом права власності є справи про:

• • визнання права власності на майно;
  • витребування майна з чужого незаконного володіння чи відшкодування його вартості;
  • поділ спільного майна або виділ з нього частки;
  • визначення розміру ідеальних часток у праві спільної сумісної власності;
  • визначення часток у спільній сумісній власності;
  • визначення порядку володіння, користування та розпорядження майном, що є спільною власністю;
  • визнання недійсними правочинів про відчуження майна;
  • визнання незаконними актів державних органів, органів місцевого самоврядування про неправомірне втручання у здійснення власником правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном;
  • переведення прав та обов´язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеним учасником спільної часткової власності щодо своєї частки з порушенням права іншого учасника даної спільної власності на переважне право купівлі;
  • передачу в приватну власність майна, яке за законом підлягає відчуженню;
  • припинення права особи на частку у спільному майні;
  • визнання недійсними правочинів про відчуження квартир з громадського житлового фонду з порушенням, наприклад, права наймача на придбання цього приміщення у власність або переведення на нього прав та обов´язків набувача за цим договором;
  • відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих особі порушенням її права власника (включаючи і не одержані доходи);
  • виключення майна з опису тощо. 

Якщо Ви стикнулись зі необхідністю захисту права власності на майно, випадками незаконного посягання на Ваше майно з боку третіх осіб, оспорювання зацікавленими особами укладених договорів з відчуження майна, тисніть «Надіслати запит» і ми зв’яжемось з Вами для уточнення Вашого питання та узгодження часу для консультації.